Отримали ввечері авто ВАЗ 2108 для передачі хлопцям на ЗСУ в гарячу точку. Нас запевнили-авто просто пушка, все зроблено. Заправлюємось до повного баку. Забиваємо машину цю та ще одну (нашого фонду) всім необхідним: медикаменти, продукти, мілітарі та інші ніштячки))). Домовляємось що виїжджаємо о 2:00 ранку……..
Зустрілись, їдемо. Проїхали 2 світлофори і пам пам))) не працює ближнє світло фар Повертаємось на штаб. Іде дощ. Вуаля, знаходимо причину: запобіжник. Але…. де взяти такий о 2:30 ночі. Є ідея народний метод під назвою фольга . Є, все працює. В дорогу. Доіжджаємо до столиці. Сюрприз: в столицю пускають тільки з завершенням комендантської години (5:00 ранку). Чекаємо і в 5:10 вже рушаємо. Фух. Але це що? Міст у сторону Борисполя перекритий поліцією…… нарізаємо круги по місту але нарешті виїхали. Ну все, зараз тільки вперед. 400 км пройдено. В одній з машин закінчується газ, а в іншій бензин на мінімалочках. Друзі захотіли також допомогти і запропонували залити палива до повного. Круто!! Ідемо. Заправились. Вийшло зайвих 120 км по сільським м’яко кажучи не ідеальним дорогам. Але це все нюанси. Головне ми вже проїжджаємо Полтаву. Телефонують наші військові і кажуть що виїжджають на місце зустрічі. Йес. Залишилась година або 73 км до передачі всього добра. Сигнал з рації….. Тормози, щось ластівка не іде. Дзвіночок майстрам і проблему знайдено: лопнув ремінь грм. Мда. Поле. Ну нічого, зараз знайдемо (напевне). Точно знайдемо. Перше село - невдача. Нічого. Ще є села. О, люди кажуть про 4 автомагазини в наступному смт. Точно в нас все вдасться. 1,2,3,4 немає. Підхожу на вулиці до водія ВАЗ, який зупинився в магазин. Ви точно знаєте де можна дістати. . Заїдь, каже, на сто в іншому кінці смт. Лечу. Клаааас. Є. Стрибаю в тачку, прихопивши ще запчастин на всяк випадок, лечу до хлопців. На посту вже навіть не зупиняють. Та це цей Житомирський запчастини шукає. Приіхав. Новий метод заміни грм по вайберу. Це вже 21-ше століття))). Поки міняємо дзвонять хлопці: пробили колесо і немає змоги замінити ( о це то день). Ну ок, чекайте. Ми скоро. Все поставили. Заводимо…… ні. Погнуло клапана. О це вже капець. Паніка хвилин 5-10. То що робимо? Вирішуємо тягти в смт, може хтось чимось допоможе. На посту вже посміхаються: запчастини на підійшли?))). Ех. Все серйозніше. Ладно. Тягнемо далі.
Автомагазин. Що вам хлопці? Ми волонтери, гнали авто для ЗСУ, клапана погнуло-що порадите? Волонтери? ЗСУ?. Є майстер. Ось номер. Дзвоніть питайте чи візьметься. Поговорили. Каже ок. Ну добре. Тоді з мене всі деталі по закупочній ціні. Вам таке підходить? . Звичайно. Беремо. Ало, майстер. А як швидко зробите? Нууууу думаю до ранку заберете. Ого, оце круто. Дві незнайомі нам людини вирішили таке важливе для нас питання. Ми Украінці неймовірні. Разом ми сила. Вперед до Перемоги
І так ранок. Прокинулись від дзвінка телефону «Ало, ну де ви? Машина вже готова!!!» Дивимось на годинник 6:15 ранку . Одяглися поки горів сірник. Приїхали на сто. І так пробуємо заводити. Працює як швейцарський годинник))) Майстер каже що все замінив. Тепер «ластівка» повністю обслужена. Виїжджаємо на місце зустрічі. Телефонуємо хлопцям щоб теж виїжджали. Чим ближче до місця тим прискіпливіше перевіряють наші авто. Ну нехай, це їхня робота. І так прибули. Хлопці затримуються. Чекаємо. Дзвінок. Скинули локацію куди їхати. Підіжддаємо. Стоїть 2 воїни біля буса Напевне вони. Так це вони. З різних кутків до нас ще почали підходити хлопці (ось тобі розвідка). Віддаємо машину і разом з нею куча ніштячків та медицини. Всі задоволені та всі на позитиві.
О, ще й у двох воїнів сьогодні День Народження. Вітаємо та бажаємо міцного здоров’я і швидшої перемоги!!!!
Сіли в машину та вирушили назад додому. Емоції переповнюють. Поспілкувавшись з позитивно зарядженими хлопцями настало впевнене відчуття що все робимо правильно!! Що перемога буде за нами
Тримаємо стрій та рухаємось впевнено до перемоги. Все буде Україна